logo-image
Демпінг у міжнародній торгівлі. Застосування процедур, закріплених нормами СОТ

Застосування процедур, закріплених нормами СОТ

Ірина ТЕРТИЦЯ, Юрист ЮФ «Астерс»

Протягом останніх десятиліть можна спостерігати значне прискорення процесів економічної глобалізації. Це відбувається, зокрема, завдяки таким рушійним силам, як новітні технології, що усувають часові та просторові бар'єри, які раніше роз'єднували товарні ринки різних країн, та лібералізація торгівлі і можливостей для інвестування.

З метою лібералізації міжнародної торгівлі 15 квітня 1994 року була створена Світова організація торгівлі (далі - СОТ) шляхом підписання відповідної багатосторонньої угоди у місті Марракеш (Марокко). СОТ стала правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) - організації, яка проіснувала з 1947 до 1994 року. Основними завданнями СОТ є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв'язків, забезпечення рівноправності в торгівлі для всіх держав, послідовне впровадження справедливої торговельної політики та поступове скасування митних і торговельних обмежень.

Виконуючи функції щодо лібералізації торгівлі, завданням СОТ, перш за все, є забезпечення добросовісної та прозорої міжнародної торгівлі. Однак на сьогоднішній день такі прояви недобросовісної конкуренції у міжнародній торгівлі як картельні угоди, штучне під­вищення цін, зловживання монопольним становищем на ринку та багато інших не регулюються угодами СОТ. Натомість, угоди СОТ містять положення щодо можливостей захисту національних інтересів країн-членів від таких видів недобросовісної практики, як демпінг (захист шляхом застосування антидемпінгових заходів) та субсидії (захист шляхом застосування компенсаційних заходів).

Під час багатосторонніх торговельних переговорів у рамках ГАТТ, що відомі під назвою «Уругвайський раунд» (1986 - 1994 pp.), одними з найбільш дискусійних питань на порядку денному були демпінг та антидемпінговий режим. Це пояснюється тим, що позиції учасників переговорів щодо цього питання суттєво різнились. Деякі учасники (наприклад, США та Європейське Співтовариство) намагалися спростити механізм застосування антидемпінгових заходів, в той час як інші учасники (наприклад, Японія, Корея, Китай) намагалися встановити більш суворий порядок їх застосування. У результаті переговорів, учасники «Уругвайського раунду» досягнули компромісу, внаслідок чого була прийнята Угода СОТ про застосування Статті VI ГАТТ 1994, яка відома під назвою Антидемпінгова Угода (далі - Антидемпінгова Угода). Разом із Статтею VI ГАТТ 1994 вона встановлює норми, які регулюють демпінг та антидемпінгові заходи.

Стаття 2.1 Антидемпінгової Угоди визначає демпінг як збут продукції в іншій країні за ціною, меншою ніж її нормальна ціна, якщо експортна ціна товару, що експортується з однієї країни до іншої, менша від порівнянної ціни, яка встановлюється в звичайній торговельній операції для подібної продукції, призначеної для споживання в країні-експортері. Слід також підкреслити, що положення СОТ не забороняють демпінг, вони надають право країнам-членам вживати певних заходів для захисту свого національного виробника від негативних наслідків демпінгу Відповідно до Статті V ГАТТ 1994 та Антидемпінгової Угоди країни-члени СОТ мають право застосовувати антидемпінгові заходи у разі, якщо: (і) присутній демпінг імпорту; (іі) завдається шкода національному виробнику подібної продукції країни-імпортера або йому загрожує завдання такої шкоди; та (Ш) існує причинно-наслідковий зв'язок між демпінгом та шкодою, яка завдається. Тобто, положення СОТ визначають структуру матеріально-правових та процесуальних норм, за допомогою яких країна-член СОТ може протидіяти або захищатися від демпінгу шляхом застосування антидемпінгових заходів.

Слід зазначити, що на практиці застосування антидемпінгових заходів стало основним засобом захисту національного виробника від іноземної конкуренції, особливо найбільшими торговельними гравцями, такими як США та Європейське Співтовариство. Відповідно до звіту Секретаріату СОТ у 2008 році було застосовано 138 остаточних антидемпінгових заходів, у порівнянні зі 107 такими заходами у 2007 році та 137 у 2006 році. На сьогоднішній день Китай є рекордсменом у застосуванні до його експорту антидемпінгових заходів, лише протягом 2-го півріччя 2008 року було застосовано 37 таких заходів. На другому місці знаходяться Європейське Співтовариство (включно з окремими країнами-членами) та Індонезія (по 5 антидемпінгових заходів), потім Корея (4 заходи), Індія (З заходи), СІЛА (3 заходи), а також Канада, Росія, Південна Африка, Тайвань, Таїланд, В'єтнам (по 2 антидемпінгових заходи протягом того ж періоду). Можна сказати, що антидемпінговий режим і далі створює певну напруженість у міжнародних торговельних відносинах, особливо, між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються.

Приєднання України в якості офіційного члена СОТ 16 травня 2008 року, перш за все, забезпечило нашій державі можливість застосування процедур, закріплених нормами СОТ, під час врегулювання торговельних суперечок та посилило шанси українських товаровиробників на позитивні рішення у антидемпінгових розслідуваннях. В Україні механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, а також засади і порядок порушення та проведення антидемпігових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів регулюються Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 року № 330-XTV (далі - Закон), до якого були внесені зміни та доповнення для приведення у відповідність із вимогами СОТ.

Згідно з п. 5 ст. 1 Закону демпінг - це «ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівняної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару». Для захисту порушених інтересів національний товаровиробник має право звернутися до Міністерства економіки України (далі - Міністерство) із письмовою скаргою, що містить докази наявності демпінгу і шкоди, про які стверджується, а також докази причинно-наслідкового зв'язку між демпінгом і шкодою. При цьому, Закон визначає національного товаровиробника як сукупність виробників подібного товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину (понад 50 %) всього обсягу виробництва цього товару.

На компетентні органи влади покладається обов'язок проведення антидемпінгових розслідувань з метою встановлення фактів демпінгу та шкоди. Згідно Із Законом такими компетентними органами визнаються: Міністерство, Державна митна служба України (далі - Служба), а також Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі - Комісія), яку очолює Міністр економіки та з питань європейської інтреграції України (інші члени Комісії призначаються Кабінетом Міністрів України за поданням голови Комісії). Загалом, повноваження між вищезазначеними органами влади розподіляються у такий спосіб:

· Комісія приймає рішення про порушення антидемпінгового розслідування, наявність демпінгу, наявність шкоди та її розмір, визначення причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою, застосування антидемпінгових заходів;

· Міністерство порушує антидемпінгову процедуру за скаргою національного товаровиробника, розпочинає та проводить антидемпінгове розслідування, надсилає експортерам, імпортерам та іншим сторонам запитальники з метою отримання інформації та доказів, збирає від органів виконавчої влади, заявників та заінтересованих осіб Інформацію, документи, матеріали, необхідні для проведення антидемпінгового розслідування;

· Служба займається збиранням даних щодо товарів, які є об'єктом антидемпінгового розслідування.

У межах проведення антидемпінгового розслідування можна виділити наступні основні етапи:

1. порушення антидемпінгової процедури;

2. порушення антидемпінгового розслідування;

3. публікація повідомлення про порушення розслідування;

4. отримання заяв від інших сторін про їх заінтересованість у розслідуванні у строки, що зазначені у повідомленні про порушення розслідування, подання заінтересованими особами відомостей і коментарів, проведення слухань та консультацій на їх вимогу;

5. проведення розслідування, збирання необхідної, інформації та доказів, відомостей ї коментарів;

6. прийняття Комісією рішення про застосування попередніх антидемпінгових заходів (у разі позитивного висновку);

7. прийняття Комісією остаточного рішення щодо антидемпінгового розслідування, що відміняє попереднє та припиняє розслідування (а) без застосування антидемпінгових заходів або (б) із застосуванням остаточних антидемпінгових заходів та встановленням розміру ставки остаточного антидемпінгового мита.

Строк проведення антидемпінгового розслідування не повинен перевищувати одного року з дня набрання чинності рішенням про його порушення. У деяких випадках за рішенням Комісії строк може бути продовжений, але не може бути більшим ніж 18 місяців. Застосування нашою державою остаточних антидемпінгових заходів до імпорту інших країн можливе лише у випадку позитивного висновку Міністерства щодо наявності демпінгу, шкоди національному виробнику, яка є наслідком цього демпінгу, та причинно-наслідкового зв'язку, а також висновку, що національні інтереси потребують застосування антидемпінгових заходів. Незважаючи на те, що антидемпінгове розслідування є тривалим та трудомістким процесом, останнім часом спостерігається збільшення кількості випадків застосування антидемпінгових заходів. Наприклад, починаючи лише з 2009 року нашою державою застосовується остаточне антидемпінгове мито щодо імпорту товари з таких країн як Корея, Великобританія, Німеччина та Китай.

У результаті набуття членства в СОТ Україна, разом із національними товаровиробниками, отримала можливість застосування принципів і механізмів СОТ для подальшого розвитку зовнішньої торгівлі та захисту своїх Інтересів. У той же час, при вступі до СОТ Україна взяла на себе ряд зобов'язань, які теоретично мають підвищити рівень відкритості національної економіки та полишити інвестиційний клімат. Однак для отримання всіх переваг, що пропонуються СОТ у ході здійснення міжнародної торгівлі, нашій державі неодмінно слід здійснити послідовні та виважені кроки у напрямку адаптації національної економіки до умов світового ринку та підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва відповідно до стандартів СОТ.

Підписатися
Дякуємо за заявку