logo-image
Валютный рынок: упрощение coming soon
Автор: Диана Голанова
Источник: Юридическая Газета. – №50. – 12 декабря 2017
Скачать pdf

Статью можно прочитать ниже на языке оригинала.

Останнім часом однією з найрозповсюдженіших тем для обговорення необхідності поліпшення інвестиційного клімату та залучення іноземних інвесторів є питання застарілості адміністративного підходу системи валютного регулювання та необхідності зміни принципів регулювання (від адміністративних до фіскальних), а також зняття обмежень з метою виконання положень Угоди про асоціацію з ЄС, зокрема в частині забезпечення сторонами вільного руху капіталу.

Протягом останнього року набули чинності деякі зміни щодо лібералізації валютного регулювання, однак до сьогодні чинне валютне регулювання фактично охоплює та певною мірою обмежує майже всі види операцій з валютою (придбання валюти фізичними та юридичними особами, здійснення міжнародних транзакцій, інвестування тощо). Навіть іноземні інвестори обмежені у виведенні дивідендів, а купівля валюти банками на міжбанківському валютному ринку, що мають генеральну ліцензію на здійснення банківських операцій, підпадає під процедурні та адміністративні обмеження.

Якісно нове регулювання втілено в Законопроекті «Про валюту», анонсованому Національним банком України у липні цього року, який розміщений для широкого обговорення на офіційному сайті НБУ. Законопроект повинен запровадити нові, якісно відмінні підходи до правил проведення валютних операцій. Оскільки основною метою державного валютного регулювання є зміцнення валютно-фінансового стану країни та національної валюти, припливу іноземних інвестицій, ми розглянемо чинне регулювання і запропоновані перспективи здійснення транзакцій, які впливають на зазначені процеси. Мова піде про валютне регулювання транскордонних транзакцій, що стосуються ведення бізнесу та інвестування в Україну. Тобто яку ми маємо відправну точку на сьогодні, на яких принципах та умовах може бути досягнута запропонована лібералізація валютного регулювання, а також до яких вимог необхідно готуватися бізнесу.

Насправді, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93, прийнятий у 1993 р. з метою встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України та визначення загальних принципів валютного регулювання, не містить вичерпного пояснення, як саме здійснюється валютне регулювання, до чого повинен бути готовим бізнес та інвестори. Поряд із зазначеним декретом діють чисельні нормативно-правові акти Національного банку України та закони, які безпосередньо або опосередковано визначають порядок здійснення валютних операцій та певні обмеження.

Наприклад, щодо проведення розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності існує наступне основне регулювання. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній ва-люті» від 23.09.1994 р. №185/94-ВР визначає терміни та порядок розрахунків за зовнішньоекономічними угодами. Для того щоб реалізувати укладену угоду, провести розрахунки та не мати жодних претензій збоку податкових органів, потрібно виконати всі встановлені вимоги, що дозволять банку провести операцію та зняти її з обліку без повідомлення податкових органів чи Державної служби з фінансового моніторингу України. Такі вимоги встановлені Постановою Національного Банку України від24.03.1999 р. №136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експорт-ними, імпортними операціями».

«Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валю-тою», затверджене Постановою Національного банку України від10.08.2005 р. №281, визначає під-стави та порядок купівлі валюти для проведення розрахунків. Також необхідно знати вимоги Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль», оскільки саме цим нормативно-правовим актом банки керуються під час прийняття рішень щодо зняття валютної операції з контролю, затребуванні додаткових документів.

Може здаватися, що перелічені нормативно-правові акти складають вичерпний перелік регулювання, однак на практиці це не все, що має знати бізнес для проведення розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю. Процес здійснення іноземних інвестицій також є регульованим «геометричною логікою». Для того щоб знати, які платежі можна зарахувати на рахунок нерезидента та як розпоряджатися коштами на рахунку, потрібно досконально вивчити правила відкриття та обслуговування рахунків, передбачені «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою Постановою Правління Національного банку України від12.11.2003 р. №492. Саме цей нормативно-правовий акт визначає, які операції в іноземній валюті можуть бути проведені, залежно від типу банківського рахунку.

Найголовніше – не можна ви-пускати з поля зору нормативно-правовий акт, який періодично оновлюється у бік лібералізації та встановлює на сьогодні адміністративні обмеження. Постановою Національного банку України від 13.12.2016 р.№410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» передбачені обмеження, зокрема щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій та здійснення, обслуговування інвестування в Україну (обмеження щодо повернення іноземних інвестицій та дивідендів, можливості за-ліку зустрічних вимог за зовнішньо-економічними угодами, здійснення операцій за індивідуальними ліцензіями тощо).

Фінмоніторинг та ризиковіоперації як контрольздійснення валютнихоперацій

Окрему увагу слід звернути на фінансовий моніторинг, адже валютна операція може бути заблокована за повідомленням Державної служби з фінансового моніторингу України або навіть правоохоронних органів на підставах, передбачених нормативно-правовими актами щодо фінансового моніторингу. Відповідно до Закону України від14.10.2014 р. №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», що визначає банки суб'єктами первинного фінансового моніторингу, фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона здійснюється, за загальним правилом дорівнює чи перевищує150 тис. грн та має одну або більше з 17-ти ознак, встановлених зазначеним Законом (такими ознака-ми, зокрема, є переказ коштів закордон за зовнішньоекономічними договорами без постачання товарів на митну територію України; здійснення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, які не депоновані в депозитарних установах; здійснення фінансових операцій за правочинами, форма розрахунків за якими не визначена; перерахування або отримання коштів неприбутковою організацією тощо).

Окрім цього, банки зобов'язані дотримуватися правил виявлення ризикових операцій відповідно до Постанови Національного бан-ку України від 15.08.2016 р. №369«Про затвердження Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників». Відповідно до зазначеного нормативно-правового акту, банк зобов'язаний забезпечити всебічний аналіз та перевірку документів про фінансові операції або наміри здійснення фінансових операцій клієнтів банку чи інших осіб та відомостей про їх учасників, які є підставою проведення операцій з валютою щодо купівлі та подальшого пере-рахування за кордон відповідно до переліку, встановленого вказаною Постановою. Аналізуючи зазначені транзакції, банк повинен виявити наявність визначених індикаторів, а саме економічну доцільність операції, фінансову спроможність проводити операції на заявлену су-му, виявлення джерела походження коштів та визначення кінцевих бенефіціарних учасників операції тощо. За результатами такого аналізу банк складає висновок щодо операцій клієнта. У разі винесення негативного висновку клієнту може бути відмовлено у здійсненні фінансової операції.

Лібералізація валютногорегулювання: законопроектНБУ «Про валюту»

Законопроектом «Про валюту» задекларовано, що метою цього Закону є запровадження вільного проведення валютних операцій, правове забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій. Проект був винесений Національним банком України на обговорення та доопрацювання, тобто значною мірою може бути змінений, але навіть на сьогодні є суттєві моменти, які відрізняють запропоновані Законопроектом підходи щодо валютного регулювання у порівнянні з нинішніми. Так, запроваджується термін «валютний нагляд», тобто валютний контроль з дозвільною системою регулювання змінюється на повідомлювальний у межах валютного нагляду. Валютні операції пропонується здійснювати без обмежень, але з дотриманням встановлених валютних процедур. Фактично Законопроект повинен замінити на-разі чинний Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Однак з огляду на те, що Законопроектом не встановлені процедури щодо порядку проведення валютних операцій (наприклад, здійснення торгівлі іноземною валютою, ліцензування, проведення розрахунків тощо), питання про упорядкування чисельних нормативно-правових актів із зазначених та інших питань залишається актуальним.

Окремої уваги заслуговує положення Законопроекту щодо можливості здійснення транскордонного переказу коштів без обмежень через уповноважені банки. Враховуючи світовий досвід, вбачається, що таке положення повинно бути реалізовано у комплексі з удосконаленням функцій фінансово-го моніторингу банків відповідно до принципу «знай свого клієнта», що забезпечить позитивний вплив можливості вільного руху капіталу на здійснення інвестицій та ведення бізнесу. Адже вільний рух капіталу в європейських країнах та США реалізований поряд із жорсткою системою фінансового моніторингу. Варто зазначити, що першим документом у країнах Європейського Союзу щодо фінансового моніторингу була рекомендація міністрів Ради Європи щодо заходів проти обігу та збереження фондів злочинного походження від27.06.1980 р.

Питання щодо необхідності прийняття Україною правил фінансового моніторингу загострилася у2002 р., коли група розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей країн Європи рекомендувала своїм членам застосувати санкції проти України у зв'язку з незадовільним станом розвитку законодавства, спрямованого на запобігання відмиванню грошей. Тобто історично Україна почала впроваджувати та розвивати фінансовий моніторинг приблизно на 20 років пізніше, ніж країни Європи. Відповідно, станом на сьогодні запроваджені заходи та система фінансового моніторингу заслуговують на серйозну увагу та вдосконалення.

Законопроект передбачає право Національного банку, за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи та виникнення ознак, що загрожують стабільності банківської системи, запроваджу-вати заходи захисту, які включать будь-які адміністративні обмеження. Така конструкція закону цілком відповідає європейській практиці щодо ліберального руху капіталу зі встановленими повноваженнями держави щодо регулювання у кризових ситуаціях.

Загалом, Законопроект є тією основою, яка може бути реалізована відповідно до умов підзаконних нормативно-правових актів, що наразі потребують значного до-опрацювання з позиції мінімізації адміністративного регулювання, запровадження фіскального регулювання, економічних санкцій, посиленого фінансового моніторингу.

Необхідні передумовилібералізації валютногорегулювання

На думку багатьох експертів, одночасне зняття всіх обмежень може призвести до порушення фінансової стабільності, зокрема дестабілізації національної валюти та відтоку капіталу. З огляду на зазначене, найефективнішим засобом запобігання проведенню штучних транзакцій, спрямованих на відтік капіталу, передбачається вплив втілення плану BEPS (Base Erosion and Profit Shifting – розмивання оподатковуваної бази та виведення прибутку з-під оподаткування).

З 01.01.2017 р. Україна приєдналася до Програми розширеної спів-праці в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку(ОЕСР) та взяла на себе зобов’язання імплементувати так званий мінімальний стандарт плану дій BEPS. Саме реалізація такого плану дозволить перейти до максимальної лібералізації валютного регулювання, оскільки за своєю суттю призведе до неможливості відтоку капіталу з порушенням податкового законодавства. З метою запровадження обов'язкових рекомендацій було зареєстровано два законопроекти, що передбачають реалізацію таких обов'язкових заходів як запобігання шкідливим податковим практикам, вдосконалення чинних угод про уникнення подвійного оподаткування, поліпшення чинних національних правових норм стосовно документації з трансфертного ціно-утворення, вдосконалення чинних угод про уникнення подвійного оподаткування шляхом підвищення ефективності механізмів вирішення спорів. Важливим питанням є реалізація заходів взаємного обміну інформацією між країнами щодо учасників міжнародних транзакцій, зважаючи на необхідність наявності технічної можливості України для захисту таких даних.

Таким чином, реалізація програми лібералізації буде ефективною і позитивно вплине на міжнародний імідж України за умови дотримання та реалізації таких передумов вільного руху капіталу як фіскальне регулювання шляхом трансферного ціноутворення, вдосконаленого фінансового моніторингу та реалізація заходів BEPS. Це означає, що бізнес вже сьогодні повинен готуватися до такого вільного руху капіталу, що ґрунтується на прозоро-сті транзакцій, законних джерелах походження капіталу та ідентифікації кінцевого бенефіціара, а також організувати правову основу бізнес-діяльності.