logo-image
Обеспечительные меры в поддержку арбитража GAFTA
Автор: Алексей Изотов
Источник: Юридическая практика - №21-22, 1 июня 2021 г.
Скачать

Забезпечувальні заходи на підтримку арбітражу GAFTA ефективний механізм, який дозволяє постраждалій стороні забезпечити стягнення необхідних сум з недобросовісного контрагента.

Арбітраж GAFTA (Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами; Grain and Feed Trade Association) заслужено має всесвітньо визнаний статус найбільш популярного засобу вирішення спорів, пов'язаних зі світовою торгівлею зерном і кормами. Сьогодні більшість зовнішньоекономічних контрактів, пов'язаних з постачанням зернових і кормових культур, містять арбітражну угоду, згідно з якою сторони зобов'язуються передавати суперечки за такими контрактами в арбітраж за регламентом GAFTA.

Відповідно, зіткнувшись із ситуацією порушення контрагентом своїх зобов'язань за контрактом, будь то несплата за поставлений товар, відмова постачати товар або поставка товару неналежної якості, постраждала сторона часто розглядає арбітраж як єдиний ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Проте, слід брати до уваги, що процес арбітражного розгляду, починаючи з моменту формування складу арбітражного суду і закінчуючи винесенням арбітражного рішення, займає відносно тривалу кількість часу. Протягом цього часу, контрагентом можуть бути зроблені недобросовісні спроби уникнути стягнення свого майна за таким арбітражним рішенням, наприклад "перекинувши" наявні у нього активи на дочірню компанію або продавши іншому покупцеві непоставлений товар, який є предметом спору.

В результаті, постраждала сторона може опинитися в ситуації, коли у неї на руках буде арбітражне рішення на її користь, але в той же час буде відсутня фактична можливість отримати матеріальне відшкодування від контрагента, який на той час уже позбавиться від усіх або більшої частини активів, за рахунок яких він міг би розрахуватися за рішенням.

Саме для запобігання подібних ситуацій в арбітражній практиці існує механізм забезпечувальних заходів.

 

Що являють собою забезпечувальні заходи?

 

Забезпечувальні заходи являють собою процесуальний механізм, за рахунок якого особа, яка звернулася із позовом до арбітражу, може на ранньому етапі спору отримати гарантію того, що на момент винесення арбітражного рішення у контрагента буде достатня кількість коштів для того, щоб розплатитися за таким арбітражним рішенням.

Так, найбільш поширеними формами забезпечувальних заходів є арешт активів або грошових коштів на банківських рахунках, що належать контрагенту, і заборона контрагенту вчиняти певні дії (наприклад, заборона відчуження майна контрагента або предмета спору).

Забезпечувальні заходи за заявою позивача можуть бути застосовані як складом арбітражного суду GAFTA, так і національними (наприклад, українськими) судами. Проте, з огляду на те, що повноваження і способи застосування забезпечувальних заходів арбітражем GAFTA є обмеженими, саме забезпечувальні заходи, які застосовуються національними судами, часто є найбільш ефективним засобом забезпечення платоспроможності контрагента на момент винесення арбітражного рішення.

Наприклад, на відміну від складу арбітражного суду, національні суди мають право покласти обов'язки не тільки на сторони спору, а й на третіх осіб (наприклад, зобов'язати власника зерноскладу утриматися від відвантаження зерна, яке є предметом спору, третім особам до моменту винесення арбітражного рішення).

Окремо варто відзначити, що забезпечувальні заходи можуть не тільки надати гарантію платоспроможності контрагента, а й послужити додатковим важелем тиску на контрагента в ході спроб мирного врегулювання спору. Так, арешт активів або грошових коштів має всі шанси стати ефективним стимулом для контрагента швидко і сумлінно врегулювати спірну ситуацію, аби уникнути подібних негативних наслідків.

 

Як отримати забезпечувальні заходи?

 

Незважаючи на те, що Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" з моменту свого прийняття в 1994 році передбачав право українських судів приймати забезпечувальні заходи на підтримку арбітражів, на практиці цей механізм не був популярний, оскільки були відсутні чіткі процесуальні правила, на які українські суди могли б спиратися, приймаючи рішення про те, чи застосовувати забезпечувальні заходи чи ні.

Ситуація змінилася в ході судової реформи, коли в 2017 році поправки до Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України встановили для українських судів чіткі правила застосування забезпечувальних заходів на підтримку арбітражу, передбачивши конкретні підстави для застосування таких заходів, їх види, та інші процесуальні моменти.

 

А вже через рік, 24 вересня 2018 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 785/1018/18 підтвердив законність застосування забезпечувальних заходів на користь арбітражу GAFTA та додатково роз'яснив порядок і підстави застосування таких заходів.

Так, згідно з ЦПК України, для того, щоб отримати забезпечувальні заходи, стороні необхідно звернутися з відповідною заявою до апеляційного суду за місцем знаходження/проживання контрагента або за місцем знаходження його майна. Таким чином, український суд може застосувати забезпечувальні заходи щодо контрагента, який знаходиться або проживає в Україні або майно (активи або банківські рахунки) якогознаходиться в Україні.

При цьому, важливо відзначити, що до даної заяви необхідно додати копію арбітражної угоди між сторонами (тобто копію контракту, що містить арбітражне застереження) і докази того, що арбітражний розгляд, на підтримку якого запитуються забезпечувальні заходи, вже ініційовано (для арбітражу GAFTA таким доказом буде копія повідомлення про арбітраж (англ. Notice of Arbitration) і лист GAFTA, що підтверджує отримання зазначеного повідомлення). Відповідно, сторона має право звернутися до суду за забезпечувальними заходами виключно після того, як арбітражний процес вже був ініційований.

Крім цього, така заява має містити опис спору між сторонами, види забезпечувальних заходів, які сторона просить суд застосувати, а також обґрунтування необхідності застосування таких заходів. Саме остання вимога є наріжним каменем зазначеної процедури і в залежності від того, наскільки якісно і переконливо викладена необхідність застосування заходів, безпосередньо залежить те, чи прийме суд рішення про застосування забезпечувальних заходів.

 

Обґрунтування необхідності отримання забезпечувальних заходів

 

Для того, щоб отримати забезпечувальні заходи, стороні необхідно переконати суд в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання контрагентом можливого рішення арбітражу про задоволення позову.

Практика українських судів демонструє, що до обставин, які свідчать про наявність такої загрози, можна віднести:

  • незадовільний фінансовий стан контрагента (що підтверджується відповідними доказами, наприклад, інформацією про ініціювання контрагентом процедури банкрутства);
  • відсутність у контрагента достатнього рухомого або нерухомого майна, за рахунок якого контрагент міг би розрахуватися за арбітражним рішенням;
  • спроби контрагента передати третім особам активи, за рахунок яких контрагент міг би розрахуватися за арбітражним рішенням; а також
  • інші обставини, що свідчать про те, що контрагент уникає арбітражного розгляду і не збирається надалі виконувати арбітражне рішення, винесене проти нього.

Так, наприклад, Київський апеляційний суд своєю зовсім недавньою ухвалою від 17 березня 2021 року (у справі № б/н; апеляційне провадження № 22-з/824/343/2021) застосував забезпечувальні заходи на підтримку арбітражу GAFTA в вигляді арешту грошових коштів фермерського підприємства (в розмірі, який відповідав сумі позовних вимог, заявлених у арбітражі) на його банківських рахунках, встановивши, що зазначене підприємство має суттєві грошові зобов'язання за контрактом перед заявником, до підприємства заявлені аналогічні грошові вимоги в інших господарських справах за невиконання контрактних зобов'язань, а також те, що підприємство ігнорує будь-які спроби заявника врегулювати суперечку.

Аналогічним чином, в уже згаданому рішенні по справі № 785/1018/18, Верховний Суд встановив, що між сторонами виник спір з приводу поставки пшениці, частина якої зберігається на зерноскладі і у заявника є обґрунтовані побоювання з приводу того, що контрагент може вивезти зі складу вказану частину пшениці, щоб уникнути звернення стягнення на цю пшеницю в разі виконання рішення. У цій справі Верховний Суд підтвердив правомірність застосування забезпечувальних заходів у вигляді арешту пшениці і зобов'язав власника зерноскладу утриматися від будь-яких дій по відвантаженню зазначеної пшениці зі складу.

Окремо слід мати на увазі, що заявлений вид забезпечувальних заходів повинен бути пропорційним, тобто відповідати розміру позовних вимог, заявлених у арбітражі. Українські суди неодноразово відмовляли заявникам в застосуванні забезпечувальних заходів, які були завдавали надмірно обтяжливий вплив на комерційну діяльність контрагента.

Таким чином, забезпечувальні заходи на підтримку арбітражу GAFTA є ефективним механізмом, який забезпечує постраждалій стороні можливість стягнути необхідні суми з недобросовісного контрагента, запобігши спробам останнього уникнути такого стягнення. Даний механізм також може послужити додатковою перевагою в переговорах, спонукаючи контрагента до мирного врегулювання спору.

Темная тема
Светлая тема
Большие шрифты
Нормальные шрифты