logo-image
Interview of Yuriy Kotliarov on the new legislation to fight spamming in Ukraine
Author: Yuriy Kotliarov
Source: NV Business portal, 25 June 2020

Верховна Рада прийняла в першому читанні закон про електронні комунікації. Один з його розділів стосувався небажаної пошти, за яку порушників можуть оштрафувати на суму від 1,7 до 3,4 тисяч гривень.

У всьому світі кожен день людям на електронну пошту приходить близько 320 мільярдів повідомлень зі спамом. 94% шкідливих програм розсилається саме через спам.

Юрій Котляров, партнер і керівник практики у сфері телекомунікацій, кібербезпеки і технологій в юридичній фірмі Asters, в інтерв'ю Радіо НВ розповів, як можна захистити себе від спаму і чи допоможуть в цьому народні депутати.

— Якщо все ж закон приймуть остаточно, то хто буде платити ці штрафи — самі спамери чи оператори телекомунікацій?

 — Якщо читати три положення щодо спаму, то відповідальність покладається на спамера, не на оператора телекомунікацій. У нас в Україні жахлива проблема зі спамом. Це пов’язано не тільки з неробочим законом про захист персональних даних або недобросовісним використанням постачальниками товарів і послуг методів реклами. Досі була відсутня відповідальність.

Були спроби врегулювати, впровадити таку відповідальність. У 2018 році, якщо я не помиляюся, пропонувалося встановити відповідальність операторів телекомунікацій за розсилку такого спаму, що, напевно, було б не зовсім коректно і не зовсім відповідало європейській практиці.

— Які основні складності можуть виникнути після прийняття закону про притягнення спамерів до відповідальності?

 — Основні проблеми, як і в усьому світі, — це проблеми з доведенням. Потрібно буде спочатку довести сам факт порушення, відсутність попередньої згоди. Буде складно доводити зокрема спосіб отримання попередньої згоди, якщо говорити про український ринок і про українських суб'єктів, які потенційно будуть порушувати таку вимогу. У нас передбачена відповідальність за багато видів порушень, які фактично залишаються без відповіді, тут може бути така ж ситуація.

— Чи є в українській судовій практиці прецеденти покарання за розсилку небажаних повідомлень користувачам?

 — Наскільки я знаю, немає. Як приклад, нещодавно одні мобільні оператори звинуватили іншого мобільного оператора в розсилці спаму щодо їхніх абонентів. Мені невідомо, щоб навіть у таких серйозних публічних звинуваченнях були застосовані якісь санкції чи це закінчилося юридичним прецедентом.

Адміністративна відповідальність, наприклад, те, що вводять зараз статтю 148, її вводять замість чинної статті 148 про пошкодження таксофонів. Такої статті про відповідальність за спам досі не було. Національна поліція сама визнає, і це вже публічно, чинних складів правопорушення на сьогодні недостатньо.

— Як борються зі спамом за кордоном?

 — Наприклад, в тому ж ЄС, принаймні, встановлені певні прямі норми. Є два базових ключових акти — це GDPR і директива про конфіденційність в електронних комунікаціях. Якщо перший говорить про порядок обробки персональних даних, то другий — про конфіденційність. Там встановлені базові однозначні вимоги, зокрема про необхідність попередньої згоди абонента, для прямого маркетингу, і можливість заперечувати, щоб було безкоштовно і легко виключити таке використання твоїх даних в рекламі.

В ЄС кожна держава на своєму національному рівні встановлює повноваження регулятора, встановлює ступінь відповідальності. Я зустрічав такі штрафи, наприклад, у Нідерландах. Телеком-регулятор Нідерландів застосував до спамерів рекордний штраф у розмірі 510 тисяч євро в 2008 році. Прецеденти різняться. Ті ж Нідерланди — це рівень 60 тисяч євро, 20 тисяч євро, все залежить від конкретних обставин.

Якщо порівнювати із запропонованою редакцією адміністративної відповідальності в цьому законопроєкті ВР, вона обчислюється кількома тисячами. Це може бути неефективним, якщо м’яко сказати.

— Як українці можуть захистити себе від спаму без прийнятого парламентом закону?

 — Моя відповідь — практично ніяк. Хто б що не говорив, деякі юристи посилаються на закон про захист прав споживачів, деякі на закон про захист персональних даних, хтось на Кримінальний кодекс або на те, що ніхто мене не питав про такий спосіб використання мого телефону або e-mail. Якщо говорити про закон про захист персональних даних, то вони не працюють.

 
 

— Звідки спамери можуть отримувати номер або пошту, якщо користувач впевнений, що ніде не залишав контактів?

 — Адреси, безліч відкритих джерел, соцмережі, форуми, чати, різні оголошення, місця, де користувачі залишають свої контакти, їх безліч. Генеруються програмними методами. Купівля баз адрес. Знову-таки за допомогою вірусів, які розсилають за контактами з адресної книги жертви. Таких способів, мені здається, тисяча і один для збору даних.

— Якщо людина не раз зверталася з проханням до компанії не надсилати їй спам, однак це не діє, як зараз в такому випадку може діяти людина за законом?

 — Все залежить від суб'єкта, від якого приходить розсилка, і обставин. Оскільки немає чіткої відповіді в нашому законодавстві, це може бути через механізми щодо захисту прав споживачів. Відповідно, потрібно звертатися туди.

Якщо ми розуміємо, що наші дані були використані якоюсь компанією, і ми не давали певної згоди на їх обробку, то захист персональних даних у нас покладено на уповноваженого із захисту прав людини. І там є цілий департамент із захисту персональних даних, який може розглянути таку скаргу.

— На вашу думку, наскільки прийнятий закон зможе зменшити кількість спаму на телефонах і електронній пошті в українців?

 — У нашій країні все залежить не від краси тексту закону, наскільки він добре виписаний, а від якості його виконання. У законі не надається ряд механізмів з отримання попередньої згоди або за визначенням масовості і так далі, то ці вимоги можуть привести рівно ні до чого.

This site uses cookies to offer you better browsing experience.
READ MORE
Toggle high contrast
Toggle normal contrast
Toggle big fonts
Toggle normal fonts