logo-image
Corporate fraud: how owners can protect their business
Author: Olena Roik
Source: Yuryst&Zakon. – #09. – 7 March 2019
Download

Ніхто так не вправний у підходах до чесності, як шахраї.
Леонід С. Сухоруков

Згідно з аналітичними даними "великої четвірки" аудиторів річні втрати компаній від корпоративного шахрайства становлять від 5 до 12 % їхнього валового доходу. За підрахунками аналітиків, корпоративне шахрайство займає третій рядок у рейтингу найсерйозніших загроз для бізнесу у 2019 році.

Оскільки жертвою корпоративного шахрайства може стати абсолютно будь-яке підприємство, незалежно від сфери управління, виду діяльності та країни розміщення, через інтернаціональність і варіативність способів шахрайських дій, до яких вдаються працівники, стає очевидним, що вжиття заходів запобігання шахрайству на підприємстві є одним із ключових завдань власника бізнесу.

З іншого боку, реалії українського підприємництва такі, що власник зазвичай активно залучений до операційного управління підприємством і в нього дуже часто створюється ілюзія, що, здійснюючи тотальний контроль за співробітниками, змінюючи тактики й стратегії керування бізнесом, підприємству вдасться уникнути долі жертви шахрайських дій. Але, на жаль, це лиш ілюзія, яка не має нічого спільного з практикою.

Найчастіше шахрайство класифікують як зовнішнє – здійснюване щодо підприємства контрагентами або третіми особами, і внутрішнє – здійснюване безпосередньо працівниками самого підприємства.

При цьому внутрішнє шахрайство значно більше впливає на підприємство, якщо брати до уваги втрату репутації та клієнтів, що рано чи пізно відбувається на підприємстві, де "крадуть".

Отже, на практиці шахрайство у вузькому розумінні цього терміна згідно з правовою кваліфікацією Кримінального кодексу України (далі – КК України) кваліфікують як дію, спрямовану на заволодіння чужим майном або на набуття права на майно за допомогою обману чи зловживання довірою.

Корпоративне шахрайство – більш широке поняття. Сюди відповідно до КК України можна зарахувати й інші злочини проти власності підприємства (інтелектуальна власність та інші немайнові права підприємства також можуть бути об'єктом шахрайських дій).

Причини шахрайства працівників на підприємстві вельми різноманітні. Дехто називає однією з основних причин шахрайства недостатність фінансової мотивації працівника, що не відкидає шахрайських дій керівництва підприємства. Хтось одну з основних причин бачить у девіантній поведінці, тобто схильності працівника, який має справу з фінансовими ресурсами, до вчинення злочину.

За соціологічною теорією злочинності, а саме на погляд одного з її засновників Адольфа Кетле, для вчинення злочину потрібні три умови:

– воля вчинити злочин, яка залежить від моральності людини;

– сприятливі умови для злочинної діяльності;

– можливість використовувати ці умови.

Коли ці три елементи (воля, можливість і умови) сходяться в одній точці, імовірність вчинення службового злочину різко зростає.

З того моменту, коли співробітник, що має прямий або непрямий доступ до фінансових ресурсів чи інших благ підприємства, за умови неналежного контролю за ним із боку керівництва (власника бізнесу), учинив дії, спрямовані на заволодіння цими благами, й одержав очікувану вигоду, – дорога до наступних спроб відкрита. Якщо в цей момент не буде санкцій і покарання за зловживання, така поведінка перетвориться на звичку, а звичка – на спосіб поведінки. І дорогу до шахрайства відкрито.

Роботодавцеві варто звернути увагу на такі симптоми, що характеризують можливе вчинення шахрайства:

– нестандартні (викривлені) дані в бухгалтерських документах;

– відхилення від нормальних значень величин або показників;

– нетиповий для стандартного доходу співробітника спосіб його життя;

– незвична поведінка співробітника;

– надходження сигналів і скарг на співробітника, зокрема й від контрагентів.

Звичайно, ці ознаки не є прямими доказами того, що співробітник винний у вчиненні шахрайських дій або що він їх уже вчинив. Проте як сигнал для посиленої уваги їх варто розглядати.

Оскільки є величезна кількість видів і форм підприємницької діяльності, то є й така сама немислима кількість видів шахрайських дій співробітників, класифікувати які немає сенсу через різноманітність і "фантазії" призвідників. При цьому не всі протиправні дії працівників можна класифікувати як шахрайські.

Шахрайські дії обов'язково мають містити:

– намір на заволодіння чужим майном;

– вилучення та (або) звернення цього майна на користь винного чи інших осіб;

– протиправність (очевидне розуміння працівником незаконності своїх дій);

– безоплатність;

– завдання збитку власнику чи іншому володільцю;

– корислива мета (зазвичай щоб поліпшити власний добробут).

Серед найпоширеніших схем шахрайства – придбання товарів і послуг, яких не існує, надання благодійної допомоги, різноманітні виплати формально непов'язаним компаніям, а також взаємодія з держорганами через посередників, реалізація інвестиційних проектів, непрозора структура маркетингових витрат, "відкати" за послуги, надавані компанії.

Статистика свідчить, що в середньому шахрая викривають приблизно через півтора року після початку його "діяльності", причому найчастіше виявляють шахрая абсолютно випадково – через комунікації між співробітниками. Також чимало користі для підприємства за обсягом розкритих порушень дають внутрішній аудит і служба безпеки, але створення цих органів економічно виправдане не на всіх підприємствах.

При цьому геть не всі власники бізнесу в разі виявлення шахрайства на підприємстві мають бажання "виносити сміття з хати" і звертатися до правоохоронних органів задля притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Більше ніж половина випадків шахрайства на підприємстві так і залишається всередині підприємства, закінчуючись здебільшого лише звільненням непорядного співробітника.

Як же власнику захистити свій бізнес від внутрішнього корпоративного шахрайства або хоча б мінімізувати його передумови?

Потрібно пам'ятати, що в основі всіх видів шахрайських дій співробітників лежить недосконалість окремих нормативно-правових актів, складність і багатоступінчастість фінансово-економічних зв'язків усередині підприємства, заплутана система обліку й контролю співробітників, некомпетентність і юридична непоінформованість, безпечність і надмірна довірливість керівників.

Аналізуючи інформацію з цього питання, можна дійти висновку, що заходи захисту потрібно впроваджувати за двома основними напрямами:

1) мінімізація причин учинення шахрайства;

2) мінімізація умов для вчинення шахрайства.

В інтересах мінімізації причин учинення доцільно підвищувати фінансову мотивацію співробітників, створювати атмосферу соціальної значущості кожного співробітника, що не залишає місця для думок про вчинення якихось правопорушень, подавати загальний приклад керівника. Також дуже важливо викорінювати схеми непрозорого бухгалтерського обліку на підприємстві, можливих фінансових маніпуляцій (наприклад, підписання чистих бланків підприємства "про запас", завищення вартості послуг).

Задля мінімізації умов учинення рекомендовано:

– створити незалежну від керівника службу внутрішнього аудиту або службу безпеки;

– проводити періодичні форензик-аудити підприємства (незалежне фінансове розслідування, яке проводять як усередині компанії, так і поза нею для виявлення фінансових ризиків або доказів фактів шахрайської діяльності з боку співробітників компанії);

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України доказової сили в суді форензик не матиме, але його результати можливо легалізувати через покази свідків, здійснення бухгалтерських експертиз та інші процесуальні механізми.

– проводити періодичні "перевірки" діяльності працівників;

– запровадити тендерні процедури закупівлі;

– здійснювати ротацію кадрів;

– створити ефективну систему відповідальності співробітників через трудовий і колективний договори; правила внутрішнього трудового розпорядку й охорони праці; договір про повну індивідуальну (колективну) матеріальну відповідальність (слід узяти до уваги, що згідно з українським законодавством не з усіма категоріями працівників можна укласти такий договір; перелік посад і робіт окремо встановлює Кабінет Міністрів України);

– запровадити матеріальну відповідальність всього персоналу за порушення окремо взятого працівника.

Усі перелічені вище заходи працюватимуть лише в комплексі зі здоровою корпоративною культурою та за умови, що виявлення шахрайства не буде єдиною самоціллю власника підприємства. Також потрібно не забувати, що подолати шахрайство стовідсотково неможливо, але розслідувати й виявляти передумови – життєво необхідно для ефективності бізнесу.

This site uses cookies to offer you better browsing experience.
READ MORE
Toggle high contrast
Toggle normal contrast
Toggle big fonts
Toggle normal fonts