You can read the article below in the language of the original.
Захист авторських прав у мережі Інтернет
До питання про класифікацію порушень прав суб’єктів авторського права та її роль у «протистоянні методів нападу і способів захисту у сфері авторського права»
Здійснення діяльності в мережі Інтернет потенційно може підпадати під різні види порушень прав суб'єктів авторського права. Деякі види діяльності в мережі чітко окреслюють проблеми сучасної класифікації порушень у сфері авторського права, що пов'язані з історичними коренями авторського права, яке існувало раніше виключно у матеріальній формі.
У зв'язку з розвитком цифрових технологій і розширенням можливих форм існування об'єктів авторського права, які більше не обмежуються виключно фізичними носіями інформації, виникають і нові форми порушень прав суб'єктів авторського права.
Класифікація характерних, а також нових і потенційних правопорушень авторського права, особливо в мережі Інтернет, полегшує проведення аналізу існуючих, а також пошук нових, найбільш адекватних і ефективних механізмів правового захисту авторських прав.
Класичний підхід до класифікації порушень у сфері авторського права поділяє їх на ті, що порушують виключні майнові права, та на ті, що порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права. При цьому виходячи з аналізу судової практики особисті немайнові права авторів досить рідко є безпосередньою метою правопорушень. У переважній більшості розглянутих автором випадків порушення особистих немайнових прав суб'єктів авторського права супроводжують правопорушенням, спрямованим на порушення виключних майнових прав.
Порушення авторського права також можуть бути класифіковані як первинні та вторинні.
У випадку, коли суб'єкти правопорушення порушують авторські права безпосередньо, наприклад, шляхом порушення таких особистих немайнових прав суб'єктів авторського права, як право на недоторканність твору або ж право на ім'я автора, шляхом незаконного використання, у тому числі розповсюдження, об'єктів авторського права, такі правопорушення можна назвати первинними або прямими.
Одним із яскравих прикладів первинного порушення авторських прав у мережі Інтернет є незаконно створення копії чужого твору. Копіюванням твору в мережі Інтернет є, по суті, будь-яке зберігання твору, здійснюване за допомогою електронних засобів. Копіюванням будь-якого виду твору буде також створення тимчасових копій або ж копій, які є похідними у зв'язку з якою-небудь іншою формою використання твору.
Факт поширення таких тимчасових, безстрокових копій в мережі Інтернет означає, що майже напевно на якомусь ресурсі може знаходитися копія, що порушує авторські права стосовно того чи іншого твору, на основі чого потенційний автор твору зможе обґрунтувати свій позов. Також на практиці зустрічався випадок, коли «прогресивний» позивач намагався довести факт порушення своїх авторських прав на основі того, що сам екран монітора з відображенням на ньому документі може бути розглянутий як копія твору.
Така форма первинного порушення авторського права, як незаконне розповсюдження об'єкта авторського права, має місце не тільки у випадку поширення, приміром, книг або компакт-дисків, але й можлива і досить поширена, у разі створення копій в електронній формі або у разі створення можливості перегляду і / або скачування твору з веб-сайту, що є своєрідною формою розповсюдження об'єктів авторського права в мережі Інтернет.
Незаконна адаптація твору, що включає і його переклад, також є прикладом первинного порушення прав суб'єктів авторського права. Відносно такого об'єкта авторського права, як комп'ютерна програма, адаптацією буде зміна версії програми або ж її «переклад». Переклад у даному контексті являє собою версію програми, яка є результатом перетворення попередньої версії у версію з іншим комп'ютерним мовою або кодом.
Разом з тим, правомірний користувач копії комп'ютерної програми має право створювати у подальшому копії з цієї копії, а також адаптувати копію комп'ютерної програми за умови, що це є необхідним для її законного використання, а також якщо ці дії не заборонені договором або іншими формами домовленостей, що регулюють умови правомірного використання копії комп'ютерної програми.
Вторинні порушення прав суб'єктів авторського права включають у себе порушення, вчинені суб'єктами, дії яких безпосередньо не порушують права авторів, але створюють відповідні умови для такого порушення шляхом розробки відповідних технологій, які використовуються безпосереднім правопорушником авторських прав. До вторинних або непрямих видів порушення авторського права можуть бути віднесені, наприклад, розробка технологій, які дозволяють усунути технічні засоби захисту об'єктів авторського права або ж дозволяють вилучити та / або замінити інформацію на об'єкті авторського права щодо його законного правовласника. Залежно від того, чи є «форма нападу» на сукупність правомочностей автора первинною або вторинною, застосовуються і різні способи захисту авторських прав.
Передбачені законодавцем спеціальні способи захисту суб'єктивних прав автора в рамках загальної моделі захисту будь-якого суб'єктивного права від всіх видів «нападу» відповідають, певною мірою, вищезазначеним підходам до класифікації порушень.
Але на практиці часто навіть конкретні форми правового захисту прав суб'єктів авторського права в мережі Інтернет виявляються недостатньо ефективними насамперед у зв'язку з прискореним темпом розвитку інформаційних і цифрових технологій, за якого неминучим є збільшення, власне, ризику появи нових «методів нападу» на права суб'єктів авторського права, особливо в глобальній мережі, а також збільшення часового проміжку між появою нових «методів нападу» і належною реакцією на них шляхом розробки діючих або вдосконалення існуючих «способів захисту» авторських прав.
Також правові реалії в Україні не надають суб'єктам авторського права впевненості в перспективності використання саме юрисдикційних форм захисту авторських прав. При цьому невисока ефективність юрисдикційних форм пов'язана як із загальною недосконалістю законодавчої бази і фактичною відсутністю достатнього досвіду розгляду юрисдикційними органами справ, пов'язаних з порушеннями авторських прав у мережі Інтернет, так і з порівняно ослабленою практичної можливістю надати допустимі й належні докази порушення того чи іншого особистого немайнового або виключного майнового права автора.
Саме тому існує велика кількість неюрисдикційних форм захисту авторських прав, які включають, наприклад, такі технічні форми захисту прав автора у мережі Інтернет, як захист твору від копіювання, встановлення шифру доступу до твору, поширення програм, які не дозволяють роздруковувати документ або зберігати його в пам'яті носія інформації та багато інших технічних і маркетингових механізмів захисту авторських прав в мережі Інтернет.
Отже, при класифікації порушень і передбаченні ефективних способів захисту авторського права в мережі Інтернет необхідно враховувати існуючі та за можливості передбачати появу нових способів використання об'єктів авторського права, брати до уваги ризик появи нових способів порушення авторського права, що зростає, а також існуючі та потенційно можливі способи правового й технічного захисту авторських прав.
