Закон про державну допомогу діє більше року. Загалом непомітно. Та не для Антимонопольного комітету України. За один рік дії закону АМК сформував розуміння стану державної підтримки в Україні, про що в кінці серпня прозвітував.
Якщо уважно читати, то у звіті АМК можна знайти натяк на відсутність особливого завзяття у державних органів виконувати вимоги закону про державну допомогу. Схоже, що АМК не планує толерувати протекціонізм, просто буде працювати не сокирою, а скальпелем. Тому і підготував зміни до закону.
Ось що пропонує АМК.
Скасування існуючої державної допомоги
Зміни до існуючої державної допомоги потрібно визнавати незаконною державною допомогою, якщо АМК ці зміни не погоджував.
А якщо державний орган ризикне без рішення АМК запустити нові зміни в дію, і підприємство навіть отримає державні дотації, гранти, субсидію і тому подібне, то ризик її повернення прогнозовано великий.
Додатково до повернення всього отриманого за рахунок державних ресурсів планується встановити процентну ставку за користування незаконною державною допомогою – 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ.
Це – існуюча сьогодні європейська практика. Ви ж не віддали б власні кошти у безвідсоткову позику, правда?
Більше критеріїв – менше державної допомоги
Між державною підтримкою і державною допомогою є тонка межа. В теперішній версії Закону є чотири критерії, які і створюють цю межу, тобто відрізняють державну підтримку від допомоги:
1) надання підтримки суб’єкту господарювання;
2) її фінансування за рахунок ресурсів держави;
3) виробництво окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності;
4) спотворення або загроза спотворення економічної конкуренції.
АМК пропонує додати ще один критерій – вплив державної підтримки на торгівлю між країнами.
Думаю, АМК хоче виокремити випадки, коли спотворення конкуренції дійсно існує, але державна підтримка має виключно місцеве значення та не має впливу на торгівлю між країнами. Наприклад, підтримка музеїв або лікарень.
Критерії Альтмарка – ще менше державної допомоги
Не всі сфери економіки однаково цікаві для бізнесу. Деякі з них є святою соціальною функцією держави. Як от охорона здоров'я, суспільне мовлення, утилізація відходів, громадський транспорт, соціальні послуги.
Послуги в таких сферах неохоче надаються на комерційних умовах або взагалі не надаються. Державі залишається робити це самій за власний рахунок. Термінологією закону про державну допомогу – це послуги, які становлять загальний економічний інтерес (service of general economic interest (SGEI)), сам перелік послуг при цьому визначається Кабміном.
Візьмемо для прикладу громадський транспорт. Його функціонування здійснюється за принципом компенсації державою витрат таких підприємств на перевезення населення, витрат на ремонт, обслуговування транспорту, тому подібне.
Так от, АМК запропонував внести до закону критерії, за якими саме компенсація за послуги загальноекономічного інтересу не буде державною допомогою. Соціальну функцію держави ніхто не відміняв і ускладнювати її правилами державної допомоги, мабуть, не варто.
Критерії сумісності державної допомоги з конкуренцією
Згадані вище критерії діють для визначення державної підтримки державною допомогою. Після цього АМК визначає, чи вона допустима для конкуренції. При цьому для оцінки державної допомоги в різних сфери економіки АМК застосовує різні критерії.
В діючому законі є критерії оцінки впливу на конкуренцію для регіонів, малим та середнім підприємствам, на відновлення платоспроможності підприємств, інші. Але сфер багато. Що як критерії оцінки для якоїсь сфери ще не визначені, а оцінювати треба вже? Нагадаю, що за відсутності оцінки діятиме презумпція недопустимості та заборони державної допомоги.
Щоб виправити це неподобство, АМК пропонує застосовувати загальні критерії оцінки допустимості державної допомоги. Вони ніби на всі випадки життя, для оцінки державної допомоги у галузях економіки, де не діють спеціальні галузеві правила оцінки.
Закон про державну допомогу приймався у 2014 році в умовах майже абсолютного нерозуміння всіма учасниками законотворчого процесу цього нового для України інституту. Відповідно, проект закону тоді був мінімально перевантажений деталями.
Відчувається, що АМК не сидів цей рік без діла і добряче набрався експертизи. На додачу, ще й отримавши від державних органів сотні повідомлень про державну підтримку, осягнув масштаби трагедії.
Залишається сподіватися, що тверда та впевнена законотворча рука не зупинить світлих ідей, викладених у змінах до закону.
