Публикации | Asters
"В послужном списке команды – юридическое сопровождение
важнейших транзакций"
PLC Which Lawyer?

Публикации

1 апреля 2009

Квалификация отказа от предоставления лицензии конкуренту как злоупотребление монопольным положением за антимонопольным правом Европейского Союза


Автор: Олег Фурманчук
Источник: Конкуренция. Вестник Антимонопольного комитета Украины. - 2009. - №2(33). - с.35-42

Статью можно прочитать ниже на языке оригинала.

Кваліфікація відмови від надання ліцензії конкуренту як зловживання монопольним становищем за антимонопольним правом Європейського Союзу

У статті досліджується відмова від ліцензування конкурента як різновид зловживання монопольним становищем за антимонопольним правом Європейського Союзу. У тексті аналізуються доктринапьні підходи, кваліфікація діяння за ст. 82 Договору про створення ЄС, перші справи Суду Європейських Співтовариств щодо відмови від ліцензування та можлива кваліфікація діяння за антимонопольним законодавством України.

In the article a refusal to license a competitor has been analyzed as a variety of dominance abuse under the competition law of the European Union. The following issues have been studied: doctrinal approaches, qualification of that act under Article 82 of the Rome Treaty, the first cases of the European Court of Justice on refusal to license and potential gualifying under the competition law of Ukraine.

Вступ

Питання правового регулювання діяльності підприємств-монополістів та протидія зловживанню ними своїм монопольним становищем є одним із центральних як у вітчизняній науці антимонопольного права, так і в практиці його застосування. Зокрема, зловживання монопольним становищем розглядалося такими науковцями, як Н. О. Саніахметова[1], Н. М. Корчак[2], С. Б. Мельник[3], О. М. Стороженко[4],1. А. Шуміло[5] та іншими. Окремі праці були присвячені дослідженню антимонопольного права Європейського Союзу, у тому числі і питанню кваліфікації зловживання монопольним становищем за ст. 82 Договору про створення ЄС[6].

Однак поза межами розгляду українських науковців поки що залишилось зловживання монопольним становищем у сфері передачі технологій, як в Україні, так і в Європейському Союзі, що особливо актуально у зв'язку з практикою реалізації Закону України" Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій". Таке зловживання виявляється у відмові монополіста від видачі ліцензії на використання технології для (потенційно) конкуруючого підприємства з метою обмежити технічний розвиток останнього. Оскільки таке питання не розроблене у вітчизняній доктрині та практиці, то доцільно зосередитися на дослідженні правового регулювання протидії цьому порушенню в антимонопольному праві Європейського Союзу.

Метою статті є дослідження відмови від надання ліцензії в переліку видів зловживання монопольним становищем в антимонопольному праві Європейського Союзу та аналіз справ Суду Європейських Співтовариств, в яких розглядалася відмова монополіста від ліцензування конкурента.

У 2005 р. Європейською Комісією було опубліковано доповідь, яка містить загальний принцип, що для власника прав інтелектуальної власності немає загального обов'язку надавати ці права за ліцензією, навіть незважаючи на те, що він займає монопольне становище[7]. Водночас, з доктринальної точки зору "немає причин, чому на власника прав інтелектуальної власності не повинна поширюватися стаття 82 Римського договору у випадку зловживання монопольним становищем"[8].

Стаття 82 Договору про створення ЄС передбачає, що зловживання монопольним становищем може полягати у: а) прямому або непрямому встановленні необгрунтованих цін купівлі або продажу, а також інших торгівельних умов; Ь) обмеженні виробництва, ринків або технічного розвитку на шкоду споживачам; с) застосуванні різних умов до еквівалентних транзакцій з іншими торгівельними партнерами, ставлячи їх таким чином у невигідне конкурентне становище; d) створенні залежності між укладенням договорів та прийняттям іншими учасниками додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з діловою практикою не мають зв'язку з предметом таких договорів[9]. Таким чином, питання застосування ст. 82 Договору про створення ЄС до діяння відмови від надання ліцензії є питанням балансу між правами інтелектуальної власності та цілями антимонопольного права Європейського Союзу.

Відмова від надання ліцензії як різновид відмови від укладення угоди

Питанням є, чи передбачена відмова від ліцензування безпосередньо в одному з 4 класів правопорушень ст. 82 Договору про створення ЄС[10]. Якщо діяння прямо не передбачається у вищезазначеній статті, то виникне питання правомірності його визначення як правопорушення.

У монографічних дослідженнях з європейського антимонопольного права при описанні відмови від надання ліцензії вживаються три види правопорушень: відмова від укладення, угоди, відмова від постачання та власне відмова від надання ліцензії. Наприклад, А. Jones та В. Sufrin визначають відмову від ліцензування як відмову від постачання, що пов'язана з правами інтелектуальної власності". У свою чергу відмова від постачання товарів поділяється ними на відмову з метою усунення конкурентів із вторинних ринків, відмову як відповідь на посягання на комерційні інтереси домінуючої фірми та на відмову постачати запасні частини[11]. Зрозуміло, що ця класифікація не містить чітких критеріїв. Перший вид визначено за критерієм мети, другий - за критерієм причини, третій - за критерієм предмета потенційної угоди.

Через це одна дія може одночасно підпадати під усі означені типи: відмова від постачання запасних частин може бути відповіддю на посягання на комерційні інтереси і містити мету усунення конкурента з ринку. Така ж ситуація може бути і з наданням ліцензії.

Інші автори також класифікують відмову від постачання за різними критеріями одночасно: а) договір на реалізацію продукції розірвано через відмову дилера підтримувати фіксовану ціну при перепродажу; Ь) дилеру відмовлено в постачанні, коли він розширює свій бізнес; с) у постачанні відмовлено, коли дилер конкурує з власними дилерами постачальника; d) дилеру відмовлено у постачанні запасних частий; f) відмова через те, що покупець за допомогою обману одержав вигідні умови від постачальника[12].

Van Bael та Bellis пропонують загальний вид відмови від укладення угоди з поділом на підвиди: а) відмова постачати клієнта-конкурента; b) відмова постачати клієнта-неконкуреггга; с) відмова від надання ліцензії; d) відмова у доступі до необхідного обладнання и. Тим не менше, дана класифікація не позбавлена спірних положень. Наприклад, не пояснюється, чому відмова від постачання поділена на відмову від постачання конкурента та неконкурента, а відмова від ліцензування не містить такого поділу. Адже ліцензії може потребувати як і конкурент для того, щоб постачати на ринок аналогічний товар, так і не конкурент, для того, щоб виробляти комплексні товари, де ліцензія лише забезпечує виробництво. James S. Venit підтримує тезу про те, що відмова від надання ліцензії є різновидом відмови від укладення угоди[13], у той час як Valentine Korah розміщує відмову від укладення угоди та відмову від надання ліцензії на одному рівні, не визначаючи при цьому родове та видове поняття[14].

На нашу думку, для встановлення відношення між вищезазначеними різновидами зловживання монопольним становищем необхідно порівняти критерії їх неправомірності, що були сформульовані Судом Європейських Співтовариств. Для відмови від постачання ці критерії такі: а) мета збереження сировини для виробництва власних похідних товарів; Ь) ризик усунення будь-якої конкуренції[15]; с) відсутність об'єктивного виправдання для відмови[16]; d) необхідність матеріалів для ведення ітідігоиємницької діяльності підприємства, якому було відмовлено в постачанні[17].

Критерії неправомірної поведінки в ситуації відмови від ліцензування: а) ризик усунення будь-якої конкуренції на вторинному ринку[18]; Ь) відсутність об'єктивного виправдання для відмови[19]; с) необхідність для ведення підприємницької діяльності[20]; d) недопущення створення нового товару, на який потенційно існує споживчий ПОПИТ[21].

Отже, як бачимо, вищезазначені критерії приблизно однакові, за виключенням того, що відмова від ліцензування оцінюється за більш чіткими стандартами: існування критерію недопущення нового товару, для якого потенційно існує споживчий попит. Такий висновок аналогічний до висновку, зробленого Cyrill Ritter: "судді в Люксембузі (місце знаходження Суду Європейських Співтовариств - О. Ф.) застосували вищий стандарт для справ щодо відмови у наданні ліцензії, ніж для справ щодо відмови у постачанні, які стосувалися "матеріального" або "фізичного" майна"[22]. З цієї цитати стає зрозуміло, що існує ще одна очевидна різниця між цими двома різновидами зловживання монопольним становищем: відмова в передачі прав на матеріальні об'єкти і відмова у передачі прав на нематеріальні об'єкти (інтелектуальну власність).

Враховуючи наведену різницю між відмовою у постачанні та відмовою у наданні ліцензії, на нашу думку, їх не слід співвідносити як родове та видове поняття, а необхідно розуміти, як два окремих види зловживання монопольним становищем. На цій підставі слід погодитися з точкою зору Dina Kailay, що "відмова від ліцензування найчастіше значною мірою відрізняється від відмови продажу реального товару". Таким чином, загальні напрацювання антимо-нопольної юриспруденції щодо відмови у постачанні товару є досить спірними в питаннях, що стосуються інтелектуальної власності[23].

Ми пропонуємо розглядати відмову у наданні ліцензії та відмову у постачанні як видові поняття по відношенню до родового - відмова в укладенні угоди. У цьому аспекті паша точку зору збігається з точкою зору дослідників Van Bael та Bellis.

Відмова від укладення угоди як різновид зловживання монопольним становищем у вигляді обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку на шкоду споживачам

L. Ritter та W. D. Braun кваліфікують відмову від укладення угоди як різновид правопорушення, спрямованого на усунення конкурентів, і як таке, що прямо не передбачене в переліку ст. 82 Договору про створення ЄС[24]. Якщо це дійсно так, то постає питання, чи правомірною є відповідальність за дії, які нормативно не передбачені. Доповідь Європейської Комісії на тему ст. 82 Договору про створення ЄС не містить інформації з цього приводу[25]. Наша точка зору полягає в тому, що відмова від укладення угоди передбачена ст. 82 (Ь) - обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку на шкоду споживачам. Така позиція підтверджується наступним:

1) Діяння, що передбачається ст. 82 (b) включає в себе обмеження власного виробництва або виробництва третіх осіб домінуючим підприємством. Таке обмеження може проявлятися у договірній формі або ж у вигляді односторонніх дій домінуючого підприємства[26]. Під час односторонньої відмови в ліцензуванні неодмінно відбувається обмеження виробництва підприємства, якому відмовили в ліцензуванні. Ця теза була підтверджена в справі Microsoft[27].

2) Якщо обмеження технічного розвитку виявляється через односторонні дії домінуючого підприємства, то воно містить таку складову, як обмеження доступу до нової технології на шкоду споживачам[28]. А відмова від ліцензування якраз і є відмовою у доступі до нової технології.

3) R. O'Donoghue та A. J. Padilla відносять усі правопорушення, спрямовані на усунення конкурентів, до сфери дії ст. 82 (Ь) Договору про створення ЄС[29]. Вони також дотримуються точки зору, що всі діяння, через які виявляється зловживання монопольним становищем, повинні кваліфікуватися за одним із чотирьох пунктів, перелічених у вищезазначеній статті. Ми погоджуємося з цією точкою зору, оскільки це відповідає принципу правової визначеності[30].

4) Непрямим аргументом на користь наведеної точки зору є те, що як приклад обмеження технічного розвитку західні дослідники33 наводять справи Magill34 та Microsoft35. Водночас предметом розгляду в цих справах була .відмова монополістів від надання ліцензій для інших підприємств. Таким чином, було б непослідовно відстоювати точку зору про те, що обмеження технічного розвитку є окремим різновидом правопорушення і в той же час наводити приклади інших видів зловживання монопольним становищем.

Отже, відмова від ліцензування охоплюється поняттям відмови від укладення угоди, яке у свою чергу є засобом обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку. Таким чином, діяння у вигляді відмови від ліцензування охоплюється ст. 82 Договору про створення ЄС, а отже його визначення як правопорушення за певних обставин є цілком правомірним в антимонопольному праві Європейського Союзу.

Розробка критеріїв неправомірності поведінки монополіста в перших справах Суду Європейських Співтовариств щодо відмови від ліцензування

Закриття ринку для конкурентів через поведінку монополіста є центральним питанням ст. 82 (Ь) Договору про створення ЄС36. Як уже зазначалося, вона присвячена правопорушенням, спрямованим на усунення конкурентів з ринку, до якого належить також і відмова від ліцензування. Для уникнення такого закриття ринку та узгодження прав інтелектуальної власності з антимонопольним правом Суд Європейських Співтовариств поступово розробив низку критеріїв для визначення неправомірності поведінки монополіста. У цій статті ми приділимо увагу лише початковому етапу юриспруденції Суду Європейських Співтовариств щодо відмови в ліцензуванні. L. Ritter та W. D. Braun називають позицію суду на цьому етапі "менш обережним підходом"[31], хоча, на нашу думку, підхід слід було б назвати цілком необережним через брак системності.

Перші відповідні справи Volvo/Veng та СІСВА/'Renault стосувалися одночасно відмови в ліцензуванні (промислового зразка) та відмови у постачанні (запасних частин)[32]. У цій статті ми зупинимося на справі Volvo/Veng.

Veng було імпортером запасних частин для автомобілів Volvo у Великобританії. Запасні частини вироблялися без згоди Volvo, незважаючи на те, що останнє володіло правами інтелектуальної власності на промисловий зразок. Volvo подало позов проти Veng на захист порушених прав. Верховний Суд Великобританії виніс на тлумачення Суду Європейських Співтовариств три питання, з яких Суд Європейських Співтовариств відповів лише на друге: "чи потрібно розглядати відмову виробника від надання ліцензії іншим підприємствам на виробництво панелей кузовів, як презумпцію зловживання монопольним становищем, навіть якщо інші підприємства готові платити

розумне роялті за всі одиниці товару, продані за ліцензією (таке роялті — винагорода, що є справедливою та співрозмірною, з урахуванням особливостей промислового зразка та всіх супутніх обставин, та повинно бути визначене в судовому порядку або таким іншим способом, який визначить національний суд)?"[33].

Суд Європейських Співтовариств визначив, що оскільки право бути єдиним виробником товару, захищеного правом інтелектуальної власності, є частиною змісту права інтелектуальної власності, то відмова від ліцензування не могла сама по собі розглядатися як зловживання. Тим не менше інші обставини можуть зробити відмову неправомірною. Суд Європейських Співтовариств не навів загальний список таких обставин, тобто умови, за яких

права інтелектуальної власності повинні поступитися меті забезпечення конкурентного середовища, однак навів приклади зловживання правами інтелектуальної власності ("визначена неправомірна поведінка"): довільна відмова від постачання запасних частин, встановлення несправедливих цін на запасні частини або рішення більше не виробляти запасні частини для певної визначеної моделі[34].

На наш погляд, це був суцільно необережний підхід, оскільки була відсутня правова визначеність при кваліфікації правопорушення.

Очевидно, що перелік прикладів зловживання був невичерпний, оскільки стосувався лише конкретних справ і галузі автомобілебудування. Загальні поняття "довільна відмова" та "несправедливі ціни" не є достатніми для використання в наступних справах, оскільки не було наведено обставин, за яких відмова та ціни стають "довільною" та "несправедливими". Паралельно виникає запитання, що є "довільною відмовою" і наскільки це поняття співвідноситься з поняттям "об'єктивного виправдання", що було використано в більш пізніх справах[35].

Незважаючи на відсутність добре розроблених критеріїв, Суд залишив вибір для підприємств-монополістів. Оскільки обидві справи одночасно стосувалися відмови від постачання та відмови від ліцензування, то монополісти могли уникнути порушення двома шляхами: поставити запасні частини або надати ліцензію на їх виробництво. За висловом D. Т. Keeling: "Якщо відмова від постачання є неправомірною, то засобом відновлення попереднього становища є судовий припис, що вимагає від власника права здійснити поставку необхідного товару за розумною ціною. Якщо ж неправомірною є відмова від ліцензування, то засобом відновлення попереднього становища є примусова ліцензія, що дозволяє третій особі виробляти товар за умови адекватності роялті"[36].

Кваліфікація відмови від ліцензування конкурента за Законом України "Про захист економічної конкуренції"

Стаття 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає перелік дій, що можуть бути визнані зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Відмову від ліцензування конкурента за аналогією зі ст. 82 (Ь) Договору про створення ЄС можна кваліфікувати за п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону як обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям. Водночас можлива додаткова кваліфікація вищезазначеного діяння за пп. 6 — 7 ч. 2 ст. 13 Закону як суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин та створення перешкод доступу на ринок продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання, а також за ст. 29 Господарського кодексу України як інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок суб'єктів господарювання. Хоча відмова від ліцензування є різновидом відмови від укладення угоди, ми вважаємо, що можливість кваліфікації діяння за п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону (як відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання) потребує подальшого дослідження.

Висновки

В антимонопольному праві Європейського Союзу відмова від ліцензування за певних обставин кваліфікується за ст. 82 (Ь) і є правопорушенням, спрямованим на обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку на шкоду споживачам. У перших справах, які стосувалися відмови від ліцензування, Суд Європейських Співтовариств не навів тих виключних обставин, за яких використання виключних прав інтелектуальної власності перетворюється на зловживання монопольним становищем. Суд лише зауважив, що поведінка могла би вважатися зловживанням лише за умови довільної відмови. У той же час обставини, що перетворюють відмову на "довільну" були визначені лише в наступних його рішеннях. У національному законодавстві кваліфікація відмови від ліцензування за аналогією з антимонопольним правом Європейського Союзу можлива за пп. 4, 6, 7 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 29 Господарського кодексу України. Подальші дослідження у даному напрямі можуть бути присвячені розробці виключних обставин, уточненню місця відмови від ліцензування як різновиду зловживання монопольним становищем за українським законодавством, а також імплементації досвіду Суду Європейських Співтовариств у практиці та роз'ясненнях українських судів.

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. -2003.-№ 11.-Ст. 462.

2. Договір про створення Європейського економічного співтовариства.

3. Корчак Н. М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1996.-206 арк.

4. Лук'янець В. С. Правове регулювання відносин конкуренції в Євросоюзі: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2008.- 17 с.

5. Мельник С. Б. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2001. - 192 арк.

6. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 7. - Ст. 260.

7. Саніахметова Н. О., Мельник С. Б. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку // Підприємництво, господарство і право. -2003.-№ 1.-С.З-5.

8. Скордамалья В., Саніахметова Н. О., Мельник С. Б. Конкурентне право ЄС: Навч. посібник / Програма ТасІБ Європейського Союзу в Україні; Проект "Правничі студії в Україні: Київ та окремі регіони". - К.: 1MB КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. - 239 с.

9. Стороженко О. М. Адміиістративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний аграрний ун-т. - К., 2008. - 19 с.

10. Шуміло І. А. Відповідальність за порушення законодавства про захист конкуренції: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X., 2001. - 212 арк.

11. A.Jones, В. Sufrin. EC Competition Law: Text, Cases, and Materials. - 2nd edn. - Oxford University Press, 2004. - 1301 p.

12. Cases 6 and 7/73 Istituto Chemioterapico Italiano SpA and Commercial Solvents Corp v Commission [1974] ECR 223.

13. Case 238/87 AB Volvo v Erik Veng [ 1988] ECR 6211.

14. Case 53/87 CICCRA and Maxicar v Renault [1988] ECR 6039.

15. Cases C-241-242/91 P, RTE & ITP v Commission [1995] ECR 1-743.

16. Case C-7/97 Oscar Bronner GmbH & Co KG v Mediaprint [1998] ECR 1-7791.

17. Case T-201/04 Microsoft Corp. v Commission of the European Communities [2007].

18. C. Ritter. Refusal to Deal and "Essential Facilities": Does Intellectual Property Require Special Deference Compared to Tangible Property? // World Competition. - 2005. - No. 28(3). - P. 281 - 298.

19. DG Competition Discussion Paper in the Application of Article 82 of the Treaty to Exclusionary Abuses. - December 2005. Режим доступу:

<http://ec.europa.eu/comm/competition/ antitrust/art82/discpapcr2005.pdf> (26 May 2008).

20. D. Hildebrand. The Role of Economic Analysis in the EC Competition Rules. - 2nd edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2002. -472 p.

21. D. Kallay. The Law and Economics of Antitrust and Intellectual Property: An Austrian

Approach. - Edward Elgar Cheltenham, UK,

2004. -241 p.

22. D. T. Keeling. Free Movement and Competition Law/ F. G.Jacobs (ed). Intellectual Property Rights in EU Law. - Oxford University Press, 2003. - Vol. 1.-410 p.

23. I.V. Bael, J.F. Bellis. Competition Law of the European Community. - 4th edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - 1682 p.

24. J. Drexl. Abuse of Dominance in Licensing and Refusal to License: A 'More Economic Approach' to Competition by Imitation and to Competition by Substitution / C. D. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 647 - 664.

25. J. S. Venit. Article 82 EC: Exceptional Circumstances. The IP/Antitrust Interface After IMS Health / CD. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 609 - 631.

26. L. Ritter, W. D. Braun. European Competition Law: A Practitioner's Guide. - 3rd edn. - Kluwer Law International, the Hague,

2005. - 1226 p.

27. N. Green, A. Robertson. Commercial Agreements and Competition Law: Practice and Procedure in the UK and EC. - 2nd edn. -Kluwer Law International, London, 1997. - 992

28. R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Article 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - 782 p.

29. V. Korah. An Introductory Guide to EC Competition Law and Practice. - 9th edn. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - 539 p.

1 Саніахметова Н., Мельник С. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку /У Підприсмішіггво, гоотодарствоі право. - 2003. -№ 1. - С.З —5.

2 Корчак Н. М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні: Дне... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський ун-т їм. Тараса Шевченка. -К., 1996."- 206 с.

3Мельник С. Б. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку: дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.04 / Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2001. 192 С.

4 Стороженко О. М. Адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку: Авторсф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний аграрний ун-т. К., 2008. - 19 с.

5 Шуміло І. АЛЗідиовідальність.ча порушення законодавства про захист конкуренції: Дне... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X., 2001. - 212 арк.

6Лук'янець B.C. Правове регулювання відносин конкуренції в Євросоюзі: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. -К., 2008. - 17 с; Скордамалья В., Саніахметова Н. О., Мельник С. Б. Конкурентне право ЄС: Навч. посібник / Програма Tads Європейського Союзу в Україні; Проект "Правничі студії в Україні: Київ та окремі регіони". - К.: 1MB КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. - 239 с.

7DG Competition Discussion Paper in the Application of Article 82 of the Treaty to Exclusionary Abuses. - December, 2005. <http://ec.europa.eu/comm/competition/antitrust/art82/disc-paper2005.pdf> (26 May 2008) - P. 67.

8J. Drexl. Abuse of Dominance in Licensing and Refusal to License: A 'More Economic Approach' to Competition by Imitation and to Competition by Substitution / CD. Lhlermann, I. Atanasiu

(eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart

Publishing, Oxford

9 Стаття 82 Договору про створення Європейського економіч і юго спі втовариства.

10 R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Article 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - P. 213.

[1]1 Ibid. - P. 467-472.

12 N. Green, A. Robertson. Commercial Agreements and Competition Law: Practice and Procedure in the UK and EC. -2nd edn. - Kluwer Law International, London. - P. 662 — 665.

13 A.Jones, B. Sufrin. EC Competition Law: Text, Cases, and Materials. - 2nd edn. - Oxford University Press, 2004. - P. 493.

14 I.V. Bael, J.-F. Bellis. Competition Law of the European Community. - 4th edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - P. 941—954.

[1]5 J. S. Venit. Article 82 EC: Exceptional Circumstances. The IP/Antitrust Interface After IMS Health / CD. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 611.

[1]6 V. Korah. An Introductory Guide to EC Competition Law and Practice. - 9th edn. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 172, 175.

[1]7 Cases 6 and 7/73 Istituto Chemioterapico Italiano SpA and Commercial Solvents Corp v Commission [1974] ECR 223. - Para 25.

[1]8 Ibid. - Para 28.

[1]9 Case C-7/97 Oscar Bronner GmbH & Co KG v Mediaprint 11998] ECR 1-7791. - Para 38.

20 Cases C-241-242/91 P, RTE & ITP v Commission 11995] ECR 1-743. - Para 56.

21 Ibid. - Para 55.

22 Ibid. - Para 53.

23 Ibid. - Para 54.

24 С. Ritter. Refusal to Deal and "Essential Facilities": Docs Intellectual Property Require Special Deference Compared to Tangible Property? //World Competition. - 2005. - No. 28(3). - P. 7.

25 D. Kallay. The Law and Economics of Antitrust and Intellectual Property: An Austrian Approach. - Edward Elgar Cheltenham, UK, 2004.- P. 123.

26 L. Ritter, W.D. Braun. European Competition Law: A Practitioner's Guide. - 3rd edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - P. 470.

27 DG Competition Discussion Paper in the Application of Article 82 of the Treaty to Exclusionary Abuses. - December, 2005. <http://ec.europa.eu/comm/competition/antitrust/art82/disc-paper2005.pdf> (26 May 2008)

28 I.V. Bael, J.-F. Bellis. Competition Law of the European Community. - 4th edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - P. 976.

29 Case T-201/04 Microsoft Corp. v Commission of the European Communities [2007]. - Para 782.

30 D. Hildebrand. The Role of Economic Analysis in the EC Competition Rules. - 2nd edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2002. - P. 55.

31 R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Article 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - P. 196 - 202.

32 ibid. - P. 214.

33 L. Ritter, W.D. Braun. European Competition Law: A Practitioner's Guide. - 3rd edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - P. 440.

34 Cases C-241-242/91 P, RTE & ITP v Commission [1995] ECR 1-743.

35 Case T-201/04 Microsoft Corp. v Commission of the European Communities (2007).

36 DG Competition Discussion Paper. - P. 18

37 L. Ritter, W. D. Braun. European Competition Law: A Practitioner's Guide. - 3rd edn. - Kluwer Law International, the Hague,

2005.-P. 470-471.

38 Ibid.- P. 471.

39 Case 238/87 AB Volvo v Erik Veng [ 1988J ECR 6211. - Para 4.

40 Case 238/87 AB Volvo v Erik Veng [ 1988] ECR 6211. - Para 9. Case 53/87 CICCRA and Maxicar v Renault [1988] ECR 6039. - Para 16.

41 A. Jones, B. Sufrin. EC Competition Law: Text, Cases, and Materials. - 2nd edn. - Oxford University Press, 2004. - P. 494.

42 D.T. Keeling. Free Movement and Competition Law / FG. Jacobs (ed). Intellectual Property Rights in EU Law. - Oxford University Press, 2003. - Vol. 1. - P. 382.


1 Саніахметова Н., Мельник С. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку /У Підприсмішіггво, гоотодарствоі право. - 2003. -№ 1. - С.З —5.

2 Корчак Н. М. Правові питання антимонопольного регу­лювання підприємницької діяльності в Україні: Дне... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський ун-т їм. Тараса Шевченка. -К., 1996."- 206 с.

3Мельник С. Б. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку: дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.04 / Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2001. 192 С.

[4] Стороженко О. М. Адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку: Авторсф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний аграрний ун-т. К., 2008. - 19 с.

5 Шуміло І. АЛЗідиовідальність.ча порушення законодавства про захист конкуренції: Дне... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X., 2001. - 212 арк.

cense: A 'More Economic Approach' to Competition by Imitation and to Competition by Substitution / CD. Lhlermann, I. Atanasiu

(eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart

Publishing, Oxford

9 Стаття 82 Договору про створення Європейського економіч і юго спі втовариства.

[10] R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Ar­ticle 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - P. 213.

[11] Ibid. - P. 467-472.

12 N. Green, A. Robertson. Commercial Agreements and Competition Law: Practice and Procedure in the UK and EC. -2nd edn. - Kluwer Law International, London. - P. 662 — 665.

[13] J. S. Venit. Article 82 EC: Exceptional Circumstances. The IP/Antitrust Interface After IMS Health / CD. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 611.

[14] V. Korah. An Introductory Guide to EC Competition Law and Practice. - 9th edn. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 172, 175.

[15] Cases 6 and 7/73 Istituto Chemioterapico Italiano SpA and Commercial Solvents Corp v Commission [1974] ECR 223. - Para 25.

[16]Ibid. - Para 28.

[17]Case C-7/97 Oscar Bronner GmbH & Co KG v Mediaprint 11998] ECR 1-7791. - Para 38.

[18]Cases C-241-242/91 P, RTE & ITP v Commission 11995] ECR 1-743. - Para 56.

19Ibid. - Para 55.

[20]Ibid. - Para 53.

[21]Ibid. - Para 54.

24С. Ritter. Refusal to Deal and "Essential Facilities": Docs Intellectual Property Require Special Deference Compared to Tan­gible Property? //World Competition. - 2005. - No. 28(3). - P. 7.

25D. Kallay. The Law and Economics of Antitrust and Intellec­tual Property: An Austrian Approach. - Edward Elgar Cheltenham, UK, 2004.- P. 123.

26L. Ritter, W.D. Braun. European Competition Law: A Practi­tioner's Guide. - 3rd edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - P. 470.

27DG Competition Discussion Paper in the Application of Ar­ticle 82 of the Treaty to Exclusionary Abuses. - December, 2005. <http://ec.europa.eu/comm/competition/antitrust/art82/disc-paper2005.pdf> (26 May 2008)

28I.V. Bael, J.-F. Bellis. Competition Law of the European Com­munity. - 4th edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - P. 976.

29Case T-201/04 Microsoft Corp. v Commission of the Euro­pean Communities [2007]. - Para 782.

30D. Hildebrand. The Role of Economic Analysis in the EC Competition Rules. - 2nd edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2002. - P. 55.

31R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Ar­

ticle 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - P. 196 - 202.

[31]L. Ritter, W. D. Braun. European Competition Law: A Practi­tioner's Guide. - 3rd edn. - Kluwer Law International, the Hague,

2005.-P. 470-471.

33 Ibid.- P. 471.

34 Case 238/87 AB Volvo v Erik Veng [ 1988] ECR 6211. - Para 9. Case 53/87 CICCRA and Maxicar v Renault [1988] ECR 6039. - Para 16.

[35] A. Jones, B. Sufrin. EC Competition Law: Text, Cases, and Materials. - 2nd edn. - Oxford University Press, 2004. - P. 494.

[36] D.T. Keeling. Free Movement and Competition Law / FG. Jacobs (ed). Intellectual Property Rights in EU Law. - Oxford University Press, 2003. - Vol. 1. - P. 382.



Архив новостей

Поиск по

Практики:
Индустрии:
Поиск

Архив публикаций