"The firm has an impressive deal list in its repertoire"
PLC Which Lawyer?

Publications

23 March 2010

Specifics of "summary bankruptcy proceedings" regulation. Owner-driven liquidation of a company


Author: Illya Onyschenko
Source: Yurydychna Gazeta (Legal Newspaper). - 2010 - No. 12. - p. 24

You can read the article below in the language of the original.

Особливості регулювання «спрощеної процедури банкрутства»

Ліквідація підприємства його власником

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» серед іншого містить окремі положення, що регулюють особливості застосування процедури банкрутства щодо боржника, що ліквідується власником. На практиці під такими особливостями прихована так звана «спрощена процедура» банкрутства. Така її назва стала можливою завдяки тому, що за певних умов законодавець дозволяє позбутися окремих етапів «звичайної» процедури банкрутства з метою прискорення процесу банкрутства боржника, адже банкрутство завжди було привабливим механізмом мінімізації втрат та позбавлення від кредиторської заборгованості. Але, незважаючи на таку назву, читачу не слід розраховувати на легкість процедури та швидкість досягнення очікуваного результату, зокрема через те, що прописана у ст. 51 згаданого Закону процедура є нечіткою та породжує на практиці ряд запитань.

Отже, почнемо з самого початку, а саме з назви статті - «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником». На перший погляд здається очевидним, що обговорювана стаття застосовується у випадку, коли відбувається процедура банкрутства боржника, що ліквідується самим власником. А отже, суб'єктом звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство буде власник боржника - юридичної особи. Однак, уважне читання статті вказує на те, що заяву до суду може подавати:

• власник майна боржника (або уповноважена ним особа) у разі, якщо було виявлено, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про ліквідацію, але до призначення ліквідатора (ліквідаційної комісії); або

• ліквідатор (ліквідаційна комісія), який виявив, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

При цьому, єдиний передбачений статтею випадок ініціювання процедури банкрутства власником передбачає проведення банкрутства без урахування особливостей, передбачених цією статтею. Отже, маємо деяке протиріччя між назвою та суттю статті. Цілком можливо, що існування цих норм спричинено тим, що законодавець не до кінця розкрив свій задум та бачення самої процедури банкрутства або остаточна редакція статті виявилася досить "серйозно відмінною від початкового задуму.

На практиці положення вищевказаної статті Закону можуть використовуватися різними особами у різних випадках. Зокрема це стає можливим через нечіткість положень щодо поінформованості власника про справжній стан речей у товаристві.

Наприклад, власник товариства, що насправді усвідомлює реальне фінансове становище свого підприємства все ж таки може спробувати скористатися перевагами цієї статті «полегшивши» свою участь завдяки непідаданню під загальну процедуру банкрутства. Цього можна спробувати досягнути шляхом прийняття власником рішення про ліквідацію та призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора), метою якої буде збирання доказів того, що підприємство не має достатньо коштів для покриття своїх витрат та задоволення вимог кредиторів. Таким чином, формально дотримавшись вимог статті, що розглядається, власник матиме можливість уникнути довготривалих процедур розпорядження майном, санації, відразу вдавшись до банкрутства.

З іншого боку, у будь-якого власника товариства, що ліквідується, завжди є потенційний ризик звинувачення його у порушенні вимог, що висуваються до «спрощеної» процедури. Зокрема, ліквідаційну комісію (ліквідатора) можна звинуватити у тому, що вони несвоєчасно повідомили власника про фінансове становище підприємства. Якщо таке стало причиною вчасного неподання заяви про порушення справи про банкрутство - то ліквідатори та власник будуть нести солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями підприємств а боржника. Крім того, на практиці дуже часто власник боржника одночасно приймає рішення про ліквідацію і призначає ліквідаційну комісію, про що складає єдиний протокол.

Так само питання щодо можливості подання заяви самим власником регулюється у положеннях щодо часових меж, встановлених для подання заяви про порушення справи про банкрутство у разі, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Відповідна частина статті, що розглядається, покладає зобов'язання щодо звернення до суду з заявою на власника боржника. Однак, як вже було встановлено вище, якщо звернеться сам боржник, то буде застосовуватися загальна процедура банкрутства з розпорядженням майна та іншими процедурами банкрутства, передбаченими для загального порядку банкрутства.

Згідно Із Законом боржник подає заяву про банкрутство за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом. А іншого Законом для боржника не передбачено. Виходить, якщо майна для покриття судових витрат не достатньо, то й подача заяви про порушення провадження у справі про банкрутство є неможливою? Не зовсім зрозуміло, як слід виходити підприємству з такої ситуації, особливо із урахуванням санкцій у вигляді солідарної відповідальності, передбачених обговорюваною статтею. Скоріш за все, для уникнення претензій ліквідатору слід все ж таки подати заяву про порушення провадження у справі про банкрутство до суду, а суд, встановивши відсутність коштів, може вине­сти ухвалу про повернення заяви. Наявність такої ухвали допоможе захиститися ліквідатору від відповідальності і у разі звинувачень у бездіяльності буде доказом того, що ліквідатор діяв правомірно. А потім залишиться тільки один вихід – чекати поки самі кредитори не розпочнуть процедуру банкрутства І підкоритися загальній процедурі.

У будь-якому випадку, незважаючи на перешкоди у застосуванні статті, що розглядається, слід визначити переваги, які має «спрощена» процедура банкрутства і заради чого багато боржників звертаються до неї. Слід виділити наступні переваги у порівнянні із загальним порядком банкрутства:

• За «спрощеною» процедурою відсутні деякі етапи звичайної процедури, суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

• Кредитори мають 1 місяць для пред'явлення своїх вимог, відсутній їх поділ на конкурсних та звичайних.

• За спрощеною процедурою банкрутства відбувається повна ліквідація боржника як юридичної особи, і тут пред'являються всі грошові вимоги без будь-яких обмежень. Що ж стосується штрафних санкцій, то вони також оплачуються, але вже у шосту чергу. Це пояснюється тим, що ліквідаційна процедура по таких суб'єктах закінчується винесенням господарським судом ухвали про ліквідацію боржника, а інших можливостей погашення заборгованості у рамках справи про банкрутство у кредиторів, звичайно не буде.

• Скасовується арешт чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута за загальним правилом не допускається.

• Грошові вимоги кредиторів можуть вважатися погашеними внаслідок недостатності майна боржника. Така ситуація часто трапляється в ліквідаційній процедурі і є наслідком розпродажу майнових активів боржника для проведення розрахунків із кредиторами. Слід мати на увазі, що звільнення від боргів унаслідок недостатності майна одночасно зумовлює ліквідацію банкрута - юридичної особи. А вимоги кредиторів, не оплачені внаслідок нестачі майна, вважаються погашеними. І головне, вимоги кредиторів, що не заявлені у процедурі банкрутства також вважаються погашеними.

• Вимоги щодо мінімальної суми заборгованості та строків прострочення боргу не застосовуються.



News Archive

Browse by

Practice Areas:
Industry Sectors:
Search

Publication Archive