"The firm has an impressive deal list in its repertoire"
PLC Which Lawyer?

Publications

26 April 2012

Joint-stock Legal Proceedings


Author: Andriy Pozhidayev
Source: Sudoviy Vistnyk - 2012. – No.4 (72). - p.26

You can read the article below in the language of the original.

Акціонерне судочинство

Права держави-акціонера, як правило, мають у суді більш високий рівень захисту, констатує юрист ЮФ «Астерс» Андрій Пожидаєв

Спори щодо корпоративних прав вважаються одними із найбільш складних. Причини цього — складність предмета спору, недостатня нормативна врегульованість та колізійність законодавства, а також досить неоднозначна судова практика. Про деякі тенденції корпоративних спорів розмірковує юрист ЮФ «Астерс» Андрій Пожидаєв.

— Які категорії корпоративних спорів нині найбільш затребувані?

— В українських реаліях це в основному спори між акціонерами/учасниками та господарськими товариствами. Найчастіше оскаржуються рішення керівних органів товариств.

Перш за все, це суто корпоративні конфлікти: спори щодо прав на акції, частки у статутному капіталі, виділення частки в майні товариства, спори щодо виплати дивідендів, а також оскарження внесення змін до статутних документів та певних реєстраційних дій. Часто такі спори бувають «комплексними», тобто з метою захисту своїх прав акціонером/учасником ініціюються декілька паралельних проваджень судових справ. Наприклад, акціонер, права якого порушено, як правило, не має доступу до відповідних документів, тому одночасно з оскарженням самого рішення може бути ініційовано спір щодо реалізації акціонером свого права на одержання інформації про діяльність товариства. Іноді в рамках окремої справи оскаржується вчинення певних реєстраційних дій державним реєстратором тощо.

Друга поширена категорія корпоративних спорів, які, по суті, є квазі-корпоративними, — оскарження рішень загальних зборів чи наглядової ради, якими затверджувалися певні господарські договори. Ці спори мають на меті зняття обтяжень з майна, що перебуває в заставі чи іпотеці.

— Помітна активізація держави в корпоративних спорах. З чим це пов'язано?

— Останнім часом справді збільшилася питома вага спорів, в яких прокуратура чи інший уповноважений орган діє в інтересах держави-акціонера. Як правило, йдеться про оскарження договорів (у тому числі приватизаційних) через невиконання покупцями взятих на себе інвестиційних зобов'язань при придбанні певних активів у держави. І, що цікаво, за аналогічних обставин справи деякі господарські суди приймають різні рішення. Права держави-акціонера, як правило, мають у суді більш високий рівень захисту.

Наприклад, у спорах, в яких акціонер (учасник) оспорює договір, укладений товариством, господарські суди найчастіше відмовляють у задоволенні позовних вимог таких акціонерів (учасників), мотивуючи відмову тим, що такі позови заявлені поза відносинами представництва, а акціонер/учасник не є стороною договору. У той же час, якщо позивачем виступає держава в особі уповноваженого державного органу, в аналогічній ситуації судами застосовується кардинально протилежний підхід.

Отже, практика в цій категорії спорів є досить неоднозначною і потребує впорядкування. Єдиний підхід повинен сформувати пленум Вищого господарського суду України.

— А яка практика склалася із вирішенням спорів між акціонерами?

— Як відомо, відносини між акціонерами і між акціонерами й товариством (зокрема, питання корпоративного управління) заборонено підпорядковувати іноземному законодавству. У протилежному випадку така угода вважатиметься нікчемною згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України та статтею 10 Закону України «Про міжнародне приватне право» як така, що порушує публічний порядок. Таку позицію підтримує ВГСУ в своїх рекомендаціях та Верховний Суд України (постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»). Крім того, якщо спір виникає з діяльності господарських товариств, зареєстрованих в Україні, акціонери/учасники таких товариств, незалежно від суб'єктного складу, не вправі підпорядковувати їхній розгляд міжнародним комерційним арбітражним судам.

У таких умовах акціонери намагаються структурувати бізнес так, щоб єдиним бенефіціаром української компанії була компанія-нерезидент. І саме в рамках цієї компанії-нерезидента первісні бенефіці-ари регулюють свої відносини — уже за іноземним, як правило англійським, правом — та, відповідно, підпорядковують спори закордонному арбітражу.

Якщо говорити про практику нашої фірми, то досить часто корпоративні відносини наших клієнтів підпорядковуються англійському праву, а місцем розгляду можливого спору визначається Лондон. Практика свідчить про те, що правова система Великобританії викликає найбільшу довіру в учасників корпоративних відносин.

— Останнім часом Вищий господарський суд України наполягає на обов'язковості врахування своїх правових позицій, сформованих у конкретному судовому рішенні, при вирішенні аналогічних категорій справ. Наскільки обґрунтована така прецедентність окремих рішень ВГСУ?

— Подібна практика справді має місце, хоча й не передбачена законодавством. Спори у нас вирішуються на основі чинного законодавства, судовий прецедент не належить до джерел права. Але неоднакове застосування законодавства вищими судами є однією з підстав для оскарження судових рішень. Тому прецедентні положення судових рішень судів вищих інстанцій, безумовно, мають значення і враховуються при розгляді тих чи інших категорій справ.

Юристи при розгляді конкретної справи, безперечно, можуть звернути увагу суду на практику вирішення аналогічних спорів, однак такий аргумент не обов'язково буде врахований господарським судом.

Думаю, прецеденти мають бути систематизовані. Практика складається дуже неоднозначна, а тому актуальними залишаються узагальнення практики та роз'яснення пленумів відповідних вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України.

— Які «цікаві» правові позиції останнім часом сформовані Вищим господарським судом України?

— Цікавою є справа, яка недавно розглядалася Вищим господарським судом України, за позовом учасника до товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу. Як я згадував раніше, за загальним правилом, господарські суди відмовляють у задоволенні таких позовів акціонерів, мотивуючи це тим, що укладення договорів товариством не стосується корпоративних прав акціонера. Так, у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій в позові було відмовлено з огляду на те, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, зокрема, шляхом оскарження в судовому порядку правочинів, вчинених господарським товариством. ВГСУ скасував вказані судові рішення, зазначивши, що позивач як учасник товариства, згідно з чинним законодавством, має право на отримання частки прибутку товариства та активів у зв'язку з його ліквідацією. Оскільки даний оспорюваний договір було укладено в процесі ліквідації товариства, він безпосередньо стосується корпоративних прав позивача, а тому в цьому випадку позивач обґрунтовано звернувся з такою вимогою.

— Які з останніх законодавчих змін помітно вплинуть на судову практику в корпоративних спорах?

— Одні з найбільш помітних змін у господарському процесі за останній час були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який діє з 15 січня 2012 року. Ці зміни мають на меті підвищення ефективності роботи судів, скорочення строку розгляду справ та зменшення можливості зловживань з боку правоохоронних органів.

Зазначеними змінами до Господарського процесуального кодексу України запроваджено обмеження для суб'єктів владних повноважень щодо оскарження судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку шляхом встановлення річного строку, із закінченням якого апеляційна чи касаційна скарга не може бути прийнята до провадження незалежно від поважності причини пропуску строку для подання відповідної скарги.

Крім цього, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тепер може бути подано не пізніше трьох років з дня набуття судовим рішенням законної сили.

Тобто у випадку, якщо нововиявле-ні обставини виникли після такого трирічного терміну, їх не буде враховано судом. Також внесено низку інших змін, що вплинуть на розгляд спорів (у тому числі й корпоративних) судами.

Однак фактичний вплив окреслених змін (позитивний або негативний) на судову практику можна буде оцінити лише з часом.



News Archive

Browse by

Practice Areas:
Industry Sectors:
Search

Publication Archive